Literacki Wtórnie-kanoniczna
Rdz Wj Kpł Lb Pwt Joz Sdz Rt 1Sm 2Sm 1Krl 2Krl 1Krn 2Krn Ezd Neh 2Ezd Tob Jdt Est Hi Ps Prz Kaz Pnp Mdr Syr Iz Jr Lm Ba Ez Dn Oz Jl Am Ab Jo Mi Na Ha So Ag Za Ml 1Mch 2Mch 3Mch 3Ezd Mt Mk Łk J Dz Rz 1Kor 2Kor Ga Ef Flp Kol 1Tes 2Tes 1Tm 2Tm Tt Flm Hbr Jk 1P 2P 1J 2J 3J Jud Obj
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка*

II Księga Machabejska
(2 Макавеїв)

Глава 12

  Як сповнилися ці завіти Лусій відійшов до царя, а юдеї пішли до праці на землі.    А ті воєводи, що на місці, Тимотей і Аполлоній син Ґеннея, ще й Єроним і Димофон, до них же Никанор Кипріярх, не давали їм добре стояти і мирно вестися.    А йоппійці вчинили таку безбожність. Вони попросили тих юдеїв, що з ними жили, ввійти до приготовлених ними човнів з жінками і дітьми наче з ними не було ніякої ворожнечі,    згідно з спільним рішенням міста, і вони прийняли, що бажають бути мирними, і ніякої підозри не мали. Відвізши їх, що були не менше двісті, ті скинули в глибінь.    Юда ж довідавшись про той злочин, що стався з співвітчизниками, сповістивши мужам, що при ньому,    і прикликавши справедливого суддю Бога, прийшовши проти ганебних вбивців братів, вночі запалив пристань і спалив човни, а тих, що туди втекли, вибив.    А як околиця була замкнена, він відійшов, наче знову приходячи щоб викорінити і все Йопійське громадянство.    І довідавшись, що ті, що в Ямнеї, так само хочуть повестися з тими юдеями, що (там) живуть,    і вночі напавши на ямнітів запалив пристань з баштою так, що сяйво огня появилося до Єрусалиму, що було двісті сорок стадій.    А звідти пішовши девять стадій, як вони ішли до Тимотея, на нього напали арави, не менше пяти тисяч а вершників пятьсот.    Як була сильна битва і як через поміч, що від Бога, успіх мали ті, що при Юді, побиті номади просили в Юди дати їм правицю, зобовязавшись і дати стада і в іншому їм помагати.    А Юда сприйнявши, що поправді вони в багатьох корисні, поступився, щоб зробити з ними мир. І взявши правиці вони відійшли до шатер.    А він напав і на якесь місто огороджене сильними ровами і мурами, і замешкане змішаними народами, а імя Каспін.    Вони ж всередині надіючись на силу стін і на відкладену поживу, невиховано поводилися з тими, що з Юдою, проклинаючи і ще хулячи і говорячи те, що не належиться.    А ті, що з Юдою, прикликавши великого Сильного світу, що без баранів (машина) і воєнних машин в часах Ісуса знищив Єрихон, по звірячому напали на мур.    А захопивши місто з божої волі, вчинили невимовні вугублення так, що в поблизькому ставку, що мав широту двох стадій, він здавався повним крові, що стекла.    Відійшовши звідти на сімсот пятдесять стадій, вони прийшли до Хараки до юдеїв прозваних Тувіянами.    І в місцях не схопили Тимотея, що без успіху тоді відійшов з місць, оставивши в одному місці і дуже сильну залогу.    А Доситей і Сосіпатр воєводи при Макавею, пішовши, побили тих, що були залишені Тимотеєм в твердині, більше тисячі чоловік.    Маккавей, розділивши своє військо на групи, поставив їх над групами, і кинувся проти Тимотея, що мав при собі сто двадцять тисяч піших, а дві тисячі пятьсот вершників.    А довідавшись про прихід Юди, Тимотей наперед послав жінок і дітей і інше майно до названого Карнія, бо був тяжким до здобуття і місце мало тяжкий доступ через вузькість всіх місць.    А як зявилася перша часть Юди і як найшов жах і страх на ворогів, що від появи того, що все бачить, який надійшов на них, вони кинулися в розтіч, кожний кудись несений так, що часто (були) перешкоджені своїми і поколені вістрями мечів.    А Юда чинив ревне переслідування забиваючи поганців, і вигубив до тридцять тисяч мужів.    А сам Тимотей попавши тим, що при Доситею і Сосипатру, з великою вмілістю благав, щоб його оставили живим, томущо він мав багатьох кревних, які були братами, і ці будуть зневажені.    А повіривши його великому запевненню відставити цих непошкодженими, вони його відпустили задля спасіння братів.    Вийшовши ж до Карнія і Атерґатея (Юда) забив двадцять пять тисяч душ.    Після того, як він цих прогнав і вигубив, він пішов і до кріпкого міста Ефрона, в якому множество різних народів в ньому, а молоді силачі, стоячи перед мурами, сильно відбивалися, і всередині був великий склад воєнних машин і стріл.    А прикликавши Сильного, що з кріпостю нищить силу ворогів, вони захопили місто під владу, а всередині забили яких двадцять пять тисяч.    Відійшовши ж звідти, вони кинулися на місто Скитів, що віддалене шістьсот стадій від Єрусалиму.    Як ті юдеї, що там були, засвідчили яке добре наставлення і лагідну поставу в часах нещастя мали до них громадяни Скита,    вони подякувавши і заохотивши і на далі бути добре розположеними до народу, прийшли до Єрусалиму як наставав празник тижнів.    А після згаданої пятдесятниці кинулися проти Ґорґія, вождя Ідумеї.    А він вийшов з трьома тисячами піших а чотириста вершників.    Як провели бій, трапилося, що впали деякі з юдеїв.    Якийсь Доситей з тих, що від Вакинора, чоловік вершник і силач, схопив Ґорґія і держачись за одіж держав його сильно, і як він бажав проклятого взяти живим, хтось з тракійських вершників надійшов на нього і відняв рамено, і Ґорґій втік до Маріси.    А як ті, що при Ездрії довго билися і були змучені, Юда, прикликавши Господа, щоб Він показався помічником і воєводою битви,    зачавши батьківським голосом з піснями крик, несподівано накивнувшись на тих, що з Ґорґієм, привів їх до втечі.    Юда, взявши військо, прийшов до міста Одоллам. Як прийшов сьомий день, за звичаєм очистившись, там провели суботу.    А наступного (дня) прийшли ті, що з Юдою, так як за звичаєм був час, забрати тіла впавших і покласти з родиною до батьківських гробниць.    Вони знайшли в кожного помершого під плащем святощі ямнейських ідолів, що закон юдеям забороняє. А всім явним стало, що ці впали через цю причину.    Всі, отже, поблагословивши праведного суддю Господа, що сховане явним чинить,    повернулися до молитви, благаючи, щоб вчинений гріх вповні був відпущений. А Юда сильно напоминав множество держати себе безгрішними, бути тими, що бачать очима те, що сталося через гріх тих, що впали.    І зробивши в групі збір на дві тисячі драхм срібла післав до Єрусалиму, щоб дуже гарно принести жертву за гріхи і належне чинити, думаючи про воскресіння.    Бо він вважав, що коли не воскреснуть, ті, що впали, марним і дурним є молитися за мертвих.    Ще дивлячись на прегарну благодать, що відложена для тих, що з честю уснули, це праведна і побожна думка. Тому він чинив надолуження за померших, щоб вони очистилися від гріха. 
 

Prawa autorskie i szczegółowe informacje

Біблія

Новий переклад

Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007)

Українське біблійне товариство

Рафаїл Павлович Турконяк, 1997-2007

Форматований текcт з виділенням слів Ісуса

* Prezentowane treści należą do ich właścicieli i wydawców. Tekst pobrany z udostępnionych zasobów programu MyBible