Literacki

Біблія. Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка*

Ewangelia Łukasza
(Луки)

Autor:
Łukasz (ewangelista i autor Dziejów Apostolskich).
Czas:
Ok. 60 r. po Chr.
Miejsce:
Cezarea.
Cel:
Dostarczenie wierzącej osobie historycznych podstaw wiary w Jezusa Chrystusa.
Temat:
Jezus Chrystus, Jego dzieło i poselstwo zdarzeniem historii.


* Opis księgi zredagowany na bazie wstępów do Przekładu Dosłownego SNP EIB.

Глава 1

  Оскільки багато хто брався за складання розповіді про речі, що сталися в нас,    і, як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й слугами слова,    то вподобав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високодостойний Теофіле,    щоб ти пізнав достовірність і точність науки, якої навчився.    У дні Ірода, Юдейського царя, був один священик, на ім'я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Ааронових, а ім'я її - Єлизавета.    Були обоє праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.    І не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постарілися в днях своїх.    Одного разу, як він за своєю денною чергою служив перед Богом,    за звичаєм священства випало йому покадити, ввійшовши до Господнього храму.    І безліч народу молилася знадвору під час кадіння.    З'явився йому Господній ангел, що стояв праворуч кадильного жертовника.    Стривожився Захарія, побачивши, і страх напав на нього.    Промовив до нього ангел: Не бійся, Захаріє, бо почуто твою молитву; твоя дружина Єлизавета народить тобі сина і даси йому ім'я Іван.    І буде тобі радість та веселість, і багато хто зрадіє з його народження.    Бо він буде великий перед Господом, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.    Наверне багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога,    і він ітиме перед ним духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а невірних - до мудрості праведних, щоб приготувати Господеві підготовлений народ.    І промовив Захарія до ангела: Із чого я це пізнаю? Адже я старий, та й дружина моя зістарілася в днях своїх.    У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.    І ось ти замовкнеш і не зможеш мовити до того дня, поки це не збудеться, - за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу!    Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він барився в храмі.    Коли він вийшов, то не міг говорити до них; вони зрозуміли, що побачив видіння в храмі; а він говорив знаками їм, але залишився німий.    І коли скінчилися дні його служби, він пішов до своєї оселі.    А після тих днів зачала його дружина Єлизавета і таїлася п'ять місяців, кажучи:    Так мені вчинив Господь у ті дні, коли пожалів, щоб зняти мою ганьбу перед людьми.    А на шостім місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до Галилейського міста Назарета,    до діви, зарученої з чоловіком на ім'я Йосип, із дому Давидового, а ім'я діви - Марія.    І ввійшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті, Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].    Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означає це привітання.    Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Бога.    І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси Йому ім'я Ісус.    Він буде великий і Сином Всевишнього названий; дасть йому Господь Бог пристол його батька Давида,    і довіку царюватиме в домі Якова, і його царюванню не буде кінця.    І озвалась Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?    У відповідь ангел сказав її: Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього тебе обгорне; тому й Святе, що народиться, назветься Сином Божим.    Ось і твоя родичка Єлизавета, і та зачала сина у своїй старості, і вже є на шостому місяці, хоч звуть її неплідною;    але не буває безсилим у Бога жодне слово.    А Марія промовила: Я раба Господня, хай буде мені за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.    Тими днями Марія, вставши, поспіхом пішла в гірські околиці, до міста Юдиного.    І ввійшла до Захарієвої оселі, привітала Єлизавету.    Коли ж почула Єлизавета Маріїне привітання, заворушилося немовля в її лоні. Єлизавета сповнилася Святим Духом,    і скрикнула голосно та промовила дуже голосно: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона!    І звідки ж мені це, щоб до мене прийшла мати мого Господа?    Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моєму лоні.    Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться те, що було сказане їй Господом!    А Марія промовила: Величає душа моя Господа,    і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм.    Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,    бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його,    і милість його з роду в рід для тих, що бояться його.    Він показав силу руки своєї, розсівав гордих думками сердець своїх,    скинув сильних з престолів і підніс покірних,    голодним дав достаток, а багатих відпустив з нічим.    Пригорнув Ізраїля, слугу свого, щоб згадати те милосердя,    так як прорік був до батьків наших - Авраама і роду його аж до віку.    Перебула ж Марія з нею якихось три місяці і повернулася до своєї оселі.    А Єлизаветі настав час родити, і вона народила сина.    Почули сусіди та її родина, що Господь щедро вилив своє милосердя на неї, і тішилися разом з нею.    Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і називали його ім'ям його батька - Захарією.    Озвалася мати його та й сказала: Ні, хай буде названий Іваном.    І сказали їй, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім'ям.    І знаками питали його батька, як хотів би його назвати.    Попросивши дощечку, написав слова: Його ім'я - Іван. І всі дивувалися.    У ту мить відкрилися його вуста і його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.    І страх напав на всіх їхніх сусідів, і в усіх Юдейських землях розповідалося про всі ці події.    Усі, що почули це, зважували в серці своїм, кажучи: Ким же буде ця дитина? Господня рука була таки з нею!    Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, кажучи:    Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо відвідав і визволив свій народ,    підніс нам ріг порятунку в оселі свого слуги Давида,    як був заповідав устами святих одвіку своїх пророків,    що визволить нас від наших ворогів та з рук наших ненависників, щоб    показати милосердя нашим батькам, згадати свій святий Завіт,    що дотримає присягу, якою присягався нашому батькові Авраамові,    щоб ми визволилися з рук ворогів та без страху    служили йому в святості й справедливості, поки житимемо.    І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу;    щоб дати пізнати його народові спасіння через відпущення його гріхів;    щоб завдяки великому милосердю нашого Бога, яке він злив на наш Схід з висоти,    освітити тих, що перебувають у темряві й смертельній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру.    А дитина росла й міцніла духом, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем. 
 

Prawa autorskie i szczegółowe informacje

Біблія

Новий переклад

Новий переклад УБТ Рафаїла Турконяка (1997-2007)

Українське біблійне товариство

Рафаїл Павлович Турконяк, 1997-2007

Форматований текcт з виділенням слів Ісуса

* Prezentowane treści należą do ich właścicieli i wydawców. Tekst pobrany z udostępnionych zasobów programu MyBible